ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ДО ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ З ЗАЯВОЮ ПРО ПЕРЕГЛЯД ПОСТАНОВ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ
Перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України
Порядок звернення із заявою про перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України врегульовано розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а також постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України" № 2 від 11.10.2010.
Якщо Ви вирішили оскаржити постанову Вищого господарського суду України до Верховного Суду України, то Вам необхідно пройти так звану процедуру допуску Вашої заяви до розгляду її Верховним Судом України.
Питання наявності чи відсутності підстав для допуску заяви про перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України вирішується колегією у складі п’яти суддів Вищого господарського суду України.
Практика склалась таким чином, що проходження етапу допуску заяви до Верховного Суду України є складним, більшість ухвал Вищого господарського суду України, прийнятих в порядку розділу ХІІ2 ГПК України є ухвалами про відмову у допуску справи до провадження Верховного Суду України, у зв’язку з недотриманням заявниками необхідних умов для допуску, які наведені нижче.
Перш за все варто зазначити, що не будь-які особи наділені правом на оскарження постанови ВГСУ до ВСУ, таким правом наділені лише сторони у справі, треті особи та прокурор (ст. 11115 ГПК України), а тому особи, які вважають що їх права порушено відповідним рішенням та які оскаржували рішення судів першої та апеляційної інстанцій, тобто виступали лише скаржниками, однак не були залучені до провадження у справі як сторона або третя особа, не можуть бути суб’єктами оскарження постанови ВГСУ до ВСУ. Заяви таких осіб буде повернуто на підставі п.2 ч.4 ст. 11120 ГПК України.
По-друге, законодавством визначено вичерпний перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України, а саме:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України" роз’яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Так, наприклад, якщо одна і та сама норма буде застосована у справах в одній із яких предметом є стягнення заборгованості за договором, а у іншій – визнання договору недійсним, то в даному випадку, пославшись на вище наведену постанову пленуму, Вищий господарський суд України відмовить у допуску справи до провадження ВСУ, зазначивши, що правовідносини не є подібними. Те саме стосується і підстав позову.
Тому, на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права до заяви необхідно надавати постанови з однаковим предметом та підставами позову та максимально наближені до постанови, про перегляд якої подається заява, за фактичними обставинами справи.
Крім того, варто звернути увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.
До того ж, судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на постанови Верховного Суду України (зокрема в господарських та адміністративних справах) та будь-які постанови пленумів, не будуть прийняті ВГСУ до уваги.
Згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ2 ГПК України.
Хоча, дане питання в квітні 2014 року набуло статусу дискусійного серед суддів Верховного Суду України та зокрема, суддів Вищого господарського суду України.
Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 квітня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-30цс14, в якій наголосив, що на стадії допуску суд касаційної інстанції не повноважний оцінювати обґрунтованість змісту заяви. Він перевіряє її відповідність вимогам процесуального закону, зокрема, встановлює, чи подана вона належним суб'єктом, чи є відповідні ухвали вищого спеціалізованого суду, і вирішує питання про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми матеріального права в аналогічних правовідносинах. Розгляд скарги вищим спеціалізованим судом не обмежує і не звужує повноваження Верховного Суду України, а лише забезпечує надходження справ до найвищої судової інстанції згідно з вимогами, визначеними процесуальним законодавством. Виходячи із зазначеного, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що справа має переглядатись за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо правильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.
Варто також зазначити, що неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, тому результатом звернення із заявами про перегляд ВСУ ухвал ВГСУ або постанов з посиланням на неоднакове застосування процесуальних норм буде відмова у допуску справи до провадження ВСУ.
Крім того, однією з умов для допуску справи до провадження ВСУ є дотримання строків звернення з відповідною заявою. Так, ч. 1 ст. 11117 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення:
1) судового рішення, стосовно якого подано заяву про перегляд судових рішень господарського суду;
2) судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, якщо воно ухвалене пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
Строки для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, встановлені частинами 1,2 ст. 11117 ГПК України, є процесуальними і можуть бути поновлені з причин, визнаних судом поважними, за клопотанням особи, яка подала відповідну заяву (частина третя тієї ж статті). Що ж до річного строку з дня ухвалення судового рішення, про який ідеться в частині першій цієї ж статті, то він процесуальним не є, а має присічний характер і тому поновленню не підлягає.
Варто звернути увагу на те, що повернення судового збору здійснюється у разі повернення заяви, однак у разі відмови у допуску справи до провадження судовий збір не повертається.
Отже, шлях оскарження постанови ВГСУ до ВСУ є складний та містить ще багато нюансів, розібратися у яких Вам допоможуть фахівці нашого адвокатського об’єднання, які мають великий досвід у пошуку практики на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Інформація актуальна станом на 2014 рік.