ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ СПОРІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З ПОРУШЕННЯМ ОКРЕМИХ ПРАВ ПРИ РЕЄСТРАЦІЇ І ВИКОРИСТАННІ ІМЕН ДОМЕНІВ

Збірник правових позицій з вирішення доменних спорів підготовлено на основі аналізу судової практики Вищого господарського суду України та окремих судів нижчестоящих інстанцій.

Упорядник та автор узагальнення: партнер АГ "Артіммер", адвокат Пономарьов М.

І. Спори, що виникають у зв’язку з порушенням окремих прав при реєстрації і використанні імен доменів, а також прав інтелектуальної власності при використанні мережі Інтернет

 

1. Відносини з адміністрування доменів, реєстрації (делегування) та обслуговування доменних імен регулюються правилами Всесвітньої корпорації з присвоєння номерів та імен в мережі Інтернет (ICANN), Уряду США та міжнародних організацій. Зазначені правила та рекомендації Всесвітньої корпорації не входять до переліку джерел, визначених ст.4 ГПК України. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 08.06.2004 у справі № 44/1).

 

2. Аналіз положень статей 1 та 56 Закону України “Про телекомунікації” дає підстави для висновку про те, що оскільки діяльність з адміністрування доменних імен передбачає здійснення реєстраційних функцій та забезпечення умов доступу абонентів до відповідних телекомунікаційних послуг, особа, яка здійснює лише делегування та адміністрування доменних назв, не є фактичним користувачем делегованих доменних імен, оскільки реєстрація домену є, по суті, внесенням обумовленої інформації до реєстраційної бази даних, а не власне використанням такого домену. Таким чином, для правильного вирішення спорів, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг шляхом використання їх найменувань в іменах доменів, необхідно встановити безпосереднього держателя спірних доменних імен, тобто особу, в інтересах якої було зареєстровано доменне ім'я із застосуванням спірних знаків для товарів і послуг. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 14.03.2006 у справі № 21/71).

 

3. Під час вирішення спорів, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг шляхом використання їх найменувань в іменах доменів, суди мають оцінювати та досліджувати обставини, пов’язані з повноваженнями особи, зазначеної як реєстрант спірних доменних імен, а саме з'ясуванню підлягає те, в яких правовідносинах перебував реєстрант з реєстратором на момент реєстрації спірних доменних імен, чи діяв він як уповноважена особа від імені та в інтересах реєстратора або як окремий суб’єкт ринку телекомунікацій. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 14.03.2006 у справі № 21/71).

 

4. В силу ст. 16 Закону “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, реєстратор доменного імені, тобто, суб’єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені, не здійснює використання торгового знаку, що належить третім особам, оскільки особою, яка здійснює користування і розпорядження певним доменним іменем є реєстрант, а не реєстратор, крім випадків поєднання реєстратора та реєстранта в одній особі. (За матеріалами справи № 20/68, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011).

 

5. У разі ліквідації реєстранта без переходу його прав та обов'язків в порядку правонаступництва до інших осіб, будь-які вимоги щодо правомірності використання доменного імені можуть бути заявлені лише до реєстратора. (За матеріалами справи № 21/71-12/224, постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2007).

 

6. Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про телекомунікації" адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; створення реєстру доменних назв у домені .UA; створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені .UA; створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Жодного іншого обов’язку зазначеним законом на уповноважену організацію не покладено. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 05.10.2010 у справі № 12/25).

 

7. Позовні вимоги щодо припинення технічного обслуговування домену не відповідають ні визначеним способам захисту за ст. 16 Цивільного кодексу України, ні іншим способам захисту, що визначені законодавчими актами. Також, даний спосіб захисту не передбачений Правилами домену .UA, які добровільно застосовуються учасниками відносин, у якості звичаю. Більше того, Закон України “Про телекомунікації”, на підставі якого здійснює свою діяльність адміністратор, не наділяє його функціями здійснення технічного обслуговування доменних імен, відповідно і функцією припиняти таке обслуговування. (За матеріалами справи № 20/68, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011).

 

8. Випадки використання знаків для товарів і послуг визначаються виключно Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, тоді як всі інші акти, як нормативні, так і ненормативні, не можуть встановлювати інші правила та робити виключення з Закону. За таких обставин, необґрунтованими є твердження про те, що відповідно до Правил домену UА домени третього рівня, що делегуються в публічних доменах загального користування, не потребують для їх реєстрації надання свідоцтва України на знак для товарів і послуг. (Правова позиція, викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду України від 07.06.2007 у справі № 21/71-12/224).

 

9. Законодавство не ставить встановлення факту порушення прав власника знаку для товарів і послуг в залежність від отримання особою-порушником прибутків. Будь-який сайт створюється і використовується, в першу чергу, в інформативних цілях, але розповсюдження інформації щодо особи, в інтересах якої його створено, слугує для досягнення й інших цілей, пов'язаних з його діяльністю, в тому числі – і для отримання прибутку. (Правова позиція, викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду України від 07.06.2007 у справі № 21/71-12/224).

 

10. Сам по собі факт реєстрації доменного імені ще не свідчить про характер (вид) його використання. Тобто, з реєстраційних даних, в том числі, викладених на сайті http://www/who/is, (публічно доступного міжнародного електронного реєстру пошукової системи WHO.IS), не випливає з якими конкретними цілями (комерційними, науковими, освітніми та ін.) зареєстроване таке доменне ім’я та як воно буде використовуватись його власником. Таким чином, відомості про реєстрацію доменного імені не містять інформації про товари та/або послуги, стовно яких доменне ім’я може використовуватись. (За матеріалами справи № 20/68, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011).

 

11. Реєстрація доменного імені не є використанням торговельної марки у розумінні ст. 16 Закону, так як торговельна марка вважається використаною лише у випадку її використання стосовно товарів та послуг, для яких вона зареєстрована. (Правова позиція господарського суду міста Києва, рішення від 04.11.2011 р. у справі № 20/296).

 

Internet Privacy12. В якості доказів, що фіксують порушення прав інтелектуальної власності шляхом розміщення об’єктів правової охорони в мережі Інтернет можуть слугувати відеозаписи, які демонструють відомості відповідних сайтів. (За матеріалами справи № 39/195, постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007).

 

13. Аналіз законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що, виходячи з правової сутності знака для товарів і послуг, обов’язковою умовою використання знака є його використання саме стосовно товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано. Розміщення ж словесного позначення, схожого з торговим знаком для певних товарів і послуг, навіть у домені .ua та на сторінках веб-сайтів, без вироблення товарів та надання послуг, для яких зареєстровано спірний товарний знак, не може викликати у споживачів асоціації цього позначення з товарами та послугами особи, яка є власником відповідного торгового знаку. При цьому, використання оспорюваного знака в мережі Інтернет для України може бути визнане лише у випадку реєстрації сайта, що відтворює торгову марку, в домені .ua. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 18.07.2006 у справі № 20/500).

 

14. З огляду на те, що за статтею 1 Закону України “Про рекламу” реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, використання знака для товарів і послуг лише у рекламі є достатнім за умови, що така реклама спрямована на продаж товарів (послуг). (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 18.07.2006 у справі № 20/500).

 

15. При вирішенні питання щодо належного використання торгового знака для товарів і послуг на території України, необхідно враховувати, що посилання на реєстрацію доменного імені, яке містить в собі найменування торгового знака, та розміщення спірних позначень на сторінках веб-сайтів (як у зоні “com”, так і навіть у домені “ua”) не може підтверджувати належного використання такого знака, якщо буде встановлено факт відсутності на ринку (території) України відповідних товарів і послуг, що відповідно унеможливлює виникнення в Україні у споживачів асоціації спірних торговельних марок з товарами та послугами заявника. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 01.07.2008 у справі № 39/202).

 

16. Чинне законодавство закріплює за автором виключні права на використання твору будь-яким способом і в будь-якій формі. Це означає, що автор встановлює, від якого моменту, в яких формах, обсязі і межах буде відкрито доступ до твору для невизначеного кола осіб. Сам факт розміщення на сайті відповідача статті, яка є тотожною статті, майнові авторські права на яку належать позивачеві, свідчить про факт порушення таких прав позивача за умови, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірного розміщення ним на своєму сайті спірної статті. Запозичення цієї статті з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об’єкту інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 23.10.2007 у справі № 21/133-20/86).

 

17. Під час вирішення спорів, що виникають у зв’язку з порушенням окремих прав при реєстрації і використанні імен доменів, позов може бути забезпечено шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з делегуванням, переделегуванням, передачею прав на спірні доменні імена та внесенням будь-яких змін до записів про них. (За матеріалами справи № 20/590, постанова Вищого господарського суду України від 20.03.2007).

 

18. Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості обчислення завданих правопорушенням збитків та отриманого порушником доходу. Відтак під час визначення суми такої компенсації господарський суд має дослідити об’єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об’єкта авторського права, обсяг порушення тощо. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 23.10.2007 у справі № 21/133-20/86).

 

19. Позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача щодо використання позначення (елементу торгівельної марки ) »в доменному імені та використання товарного знаку незаконним в розумінні ст. ст. 15, 16 ЦК України не є належним способом судового захисту, так як такі вимоги -це лише передумова для застосування заходів судового примусу та не мають характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, безпосередньо направленої на захист та відновлення порушеного права. (вказана позиція підтверджується у постанові ВГСУ від 16.10.2010р. по справі №39/286). Позивач, який вважає, що відповідач незаконно вчинив дії щодо використання позначення (елементу торгівельної марки ) »в доменному імені має право звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, обравши спосіб захисту, який передбачений законом та відповідає допущеному порушенню і меті судового захисту. (Правова позиція господарського суду міста Києва, рішення від 16.05.2012 р. у справі № 58/579).

 

20. Власник доменного імені має право самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги та/або товари, зробити доступ платним або безкоштовним, може здати доменне ім'я в оренду, може продати його і т.д.). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно, є правом власності в розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 вересня 2007 р. у справі ТОВ Паеффген проти Німеччини за заявами № № 25379/04, 21688/05, 21722/05 і 21770/05 (Рaeffgen GMBH v. Germany).

 

ІІ. Спори, що виникають у зв’язку з порушенням антимонопольного законодавства

 

21. Договір про надання послуг з адміністрування та технічного супроводу публічного домену .UA та публічних доменів другого рівня в публічному домені .UA, що укладаються між адміністратором та реєстраторами, підпадають під ознаки публічних договорів (стаття 633 ЦК України) та договорів приєднання (стаття 634 цього Кодексу). Оскільки частиною четвертою статті 633 ЦК України передбачено, що підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), відповідна відмова з урахуванням конкретних обставин справи є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема, такі дії необхідно розцінювати, як зловживання монопольним становищем на загальнодержавному ринку послуг з адміністрування та технічного супроводу публічного домену .UA шляхом створення перешкод доступу на загальнодержавний ринок послуг з реєстрації доменів у домені .UA. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 05.07.2005 у справі № 44/326).

 

22. Твердження про те, що для доменів .UA, СОМ.UA територіальними (географічними) межами ринку (в розумінні статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, пунктів 1.3, 6 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку) є “територія всього світу”, не узгоджується з вимогами чинного антимонопольно-конкуренційного законодавства, яке не містить відповідного поняття. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 05.07.2005 у справі № 44/326).

 

23. З огляду на припис пункту 7.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, часові межі ринку послуг адміністрування домену мають визначатися не з дати укладення угоди про передачу адміністративних повноважень, а після утворення ринку із сталою структурою, тобто після укладення суб’єктом, якому передано адміністративні повноваження, та споживачами його послуг, реєстраторами, – відповідних двосторонніх угод щодо домену. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 05.07.2005 у справі № 44/326).

 

24. Для споживачів, щодо яких при отриманні доменної назви визначальне значення має ідентифікація з державою Україна, домени, зареєстровані в домені .UA, за своїми споживчими характеристиками не є взаємозамінними з будь-якими іншими доменами, а тому послуга з їх адміністрування та технічного супроводу не може бути замінена послугою з адміністрування інших доменів верхнього рівня. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 05.07.2005 у справі № 44/326).

 

25. Домен СОМ.UA є публічним доменом загального користування другого рівня – складовою системою домену .UA. Доменні імена, зареєстровані в домені СОМ.UA, вказують на комерційний характер діяльності користувача та інформації, що міститься на його веб-сайті. Жоден інший домен, крім домену СОМ.UA, не вказуватиме на те, що його користувач здійснює саме комерційну діяльність в Україні. Отже, домени, зареєстровані в домені СОМ.UA, за своїми споживчими властивостями не є взаємозамінними з будь-якими іншими доменами. (Правова позиція Вищого господарського суду України, постанова від 05.07.2005 у справі № 44/326).

 

ОСТАННІ НОВИНИ