pytannya-vidpovid-vopros-otvetЯкщо Ви бажаєте отримати консультацію адвоката, Ви маєте нагоду поставити своє питання он-лайн. 

*Он-лайн консультації для фізичних осіб надаються на безоплатній основі. Питання підготовки процесуальних документів та консультації юридичних осіб  даним блоком безоплатного он-лайн консультування не охоплюються та здійснюється на платній основі.

Додати питання
Доброго дня, Пишу Вам у звязку з питанням передачі землі у приватну власність. На сайті держгеокадастру я побачив що в одному селі є вільні ділянки комунальної власності. Так як я не реалізував свого права на отримання безплатно ділянки жодного типу у приватну власність, я вирішив написати заяву для отримання цієї ділянки. Сільська рада розглядала моє питання орієнтовно десь через два місяці після отримання моєї заяви. Коли я передзвонив їм по телефону щоб спитати яке рішення вони прийняли, секретар сказала що моє прохання відхилили і почала придумувати якісь відмовки. Я попросив дати аргументовану відповідь у письмовій формі. Які повинні бути мої наступні дії і якими можуть бути реальні причини у відмові щоб я не подавав заяву в районний суд? Наперед вдячний за відповідь, Паламар Андрій
Питання від: Андрій Дата створення: 28.09.2016 10:35
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 28.09.2016 11:49

Доброго дня!

 

Як я Вам вже писав в минулому листі, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведеної норми, законодавець вжив обмежувально-вказівну частку "лише", яка тотожна поняттю "виключно".

Отже, будь-які інші визначені у відповідному рішенні уповноваженим органом причини відмови у наданні такого дозволу будуть свідчити про його немотивованість, а отже й про наявність підстав для скасування.

Щодо того, як Вам діяти.

Якщо б не пройшло два місяці, то Ви могли б у місячний строк з дня закінчення місячного строку на розгляд Вашого клопотання сільською радою - замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомити вказаний орган місцевого самоврядування. Таке право визначено абзацом 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

За змістом правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, визначено, що до статті 118 ЗК були внесені зміни, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб’єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Таким чином, у разі не прийняття органом місцевого самоврядування у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідного рішення, зацікавлена особа автоматично набуває права на замовлення документації із землеустрою, без такого дозволу.

Як наслідок, у разі реалізації зацікавленою особою права на замовлення документації із землеустрою, підставою виникнення якого є бездіяльність відповідного органу, ці органи автоматично втрачають повноваження на вирішення клопотання по суті з дати отримання відповідного письмового повідомлення.

Але, у Вашому випадку, виходить сплив місячний строк, протягом якого Ви могли скористатись правом "мовчазної згоди".

Таким чином, я бачу для Вас єдиний варіант поведінки, якщо Ви бажаєте отримати саме земельну ділянку, щодо якої подавали заяву - звертатись до суду з позовом.

Так, за змістом ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Наразі, раджу Вам отримати відповідне рішення та ознайомитись з тим, які саме підстави відмови вони в ньому навели й вирішити чи оскаржувати його до суду, або ж визначатись з іншою земельною ділянкою.

До речі, варто також зазначити, що як наголосив Верховний Суд України в постанові від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Доброго дня, Мене цікавить питання передачі землі у власніть. Якщо земля належить до земель сільської ради, то пішення про передачу ділянки приймають депутати сільської ради, якщо ділянка належить місту - то міської. Куди звертатися про отримання ділянки (безоплатно), коли така ділянка є державною власністю (територія області)? Наперед вдячний за відповідь, Паламар Андрій
Питання від: Андрій Дата створення: 27.09.2016 06:25
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 27.09.2016 17:14

Доброго дня!

 

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для індивідуального дачного будівництва.

 

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

 

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

 

В залежності від потреб, для яких Ви бажаєте отримати безоплатно у власність земельну ділянку поза межами населеного пункту, Вам необхідно звертатись або до районої / обласної державної адміністрації, або до органів Держгеокадастру.

 

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

 

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 Земельного кодексу України.

 

З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Доброго дня. Я 5 років назад отримав акт на земельну ділянку під будівництво житлового будинку (синій колір)(обмеження не зазначені), коли я розпочав будівництво,то отримав попередження від селищної ради,про припинення будівництва в звязку з порушенням ст. 60 Земельного кодексу України (прибережні смуги), потічок маленький протікає за межами приватизованої ділянки,2м. від межі. Які мої дії,і чому надали акт під будівництво,якщо будувати заборонено,та чи можуть скасувати,або визнати його фективним?
Питання від: Іван Дата створення: 21.09.2016 15:03
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 23.09.2016 13:13

Доброго дня!

 

Повно та об’єктивно відповісти на Ваше питання можна лише після дослідження землевпорядної документації, згідно з якою Вам було виділено у приватну власність відповідну земельну ділянку, а також документально підтвердженої інформації про статус відповідної водойми.

 

Якщо ж припустити, що дійсно, поряд з Вашою земельною ділянкою в 2-х метрах знаходиться водойма, на яку поширює свою дію ст. 60 Земельного кодексу України, то так, є вірогідність того, що за зверненням до суду з позовом тієї ж прокуратури виданий Вам державний акт можуть визнати недійсним.

 

Зокрема, слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.05.2014 № 6-16цс14:

 

"Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

 

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

 

За змістом ч. 1, 2  ст. 3, ст.. 4 ВК України, п. «а» ч. 1 ст. 58, ч. ч. 1, ст. 59  ст.. 60 , ч. 1 ст. 84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об’єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України,  а також прибережні захисні смуги вздовж річок,  морів і навколо озер,  водосховищ та  інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.  

 

За системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст. 88 ВК України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 ( далі Постанова № 486), Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року (далі Наказ № 434), розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за ст. 50-54 Закону України «Про землеустрій»), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об’єктів, мали врахуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації  (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об’єктів,  збереження водних об’єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486  з урахуванням конкретної ситуації.".

 

З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Доброго дня! Я проживаю в сільській місцевості поблизу кладовища. Відстань від будинку до крайньої могили складає менше 100 м, і останнім часом лише скорочується (а за санітарними нормами не повинна бути меншою за 300 м). Підкажіть, будь ласка, куди звернутися з вирішенням цього питання, адже сільська рада закриває на все це очі. Дуже дякую!
Питання від: Сергій Дата створення: 16.09.2016 11:17
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 16.09.2016 17:36

Доброго дня!

 

Швидше за все, сільська рада не лише закриває очі, але й тому посприяла шляхом прийняття рішення про розширення кладовища.

 

У ситуації, що склалась Вам потрібно:

 

1. Звернутись до територіальних органів прокуратури та Державної санітарно-епідеміологічної служби України з відповідними заявами, в яких викласти факт порушення законодавства, що стосуються забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та просити провести перевірку, притягнути винних осіб до відповідальності та зупинити відповідні протиправні дії;

 

2. Звернутись до сільської ради із запитом відносно того, чи приймалось рішення (якщо так, то просити надати його копію) щодо розширення меж кладовища в напрямку земельної ділянки, на якій знаходиться Ваш будинок.

 

3. Також, Ви можете звернутись до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення відповідної ради щодо розширення меж кладовища. Після його скасування адміністрація кладовища не зможе здійснювати захоронення на відповідній земельній ділянці.

 

Так, положеннями ст. 5 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому Законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів. Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються, у тому числі, з обов'язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та санкціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань.

 

За змістом ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в  установленому  законом  порядку  відповідному  спеціалізованому комунальному   підприємству,   установі,  організації  в  постійне користування надається земельна ділянка.

 

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними  планами  забудови  відповідних  населених пунктів та іншої містобудівної документації з  дотриманням обов'язкових містобудівних,  екологічних  та санітарно-гігієнічних вимог.

 

Відповідно до підпункту 1.1. п. 1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, встановлено, що для розміщення та облаштування місць поховань встановлюються певні вимоги, зокрема щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99).

 

Відповідно до додатку № 4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173, та п. 3.5. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПіН 2.2.2.028-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 № 28, кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м.

 

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідною радою при наданні спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації  в  постійне користування земельної ділянки для розміщення місця поховання не враховано наведені норми законодавства.

 

Шляхом оскарження до суду таке рішення може бути скасовано. Відповідна практика в тому числі підтверджена висновками Вищого адміністративного суду України (наприклад, ухвала від 11 березня 2009 року № к-15661/07).

 

При цьому, слід також мати на увазі, що порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне накладення на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, штрафу у розмірах, визначених статтею 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Порядок накладення і стягнення штрафів за порушення  санітарного  законодавства  або  невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків  посадових  осіб органів,  установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України регулює Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України № 64 від 14.04.1995.

 

Разом з тим, якщо приймалось відповідне рішення про надання всупереч санітарним нормам земельної ділянки в постійне користування відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації для розміщення місця поховання, то це ймовірно супроводжувалось позитивним висновком територіального органу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, що також може вказувати на наявність в діях відповідних посадових осіб кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України, тобто зловживання владою або службовим становищем, або/та ст. 366 КК України, тобто службове підроблення – внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання та видача завідомо неправдивих документів.

 

З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Добрий день Допоможіть у вирішенні моєї проблеми, тому що не знаю до кого звертатися. Я у грудні 1998року вийшла заміж. У свідоцтві про шлюб я брала прізвище чоловіка. Рівно через 2 тижні я уже знала, що я з цим чоловіком жити не буду і відповідно паспорт не пішла поміняти. Так як я вчилася на 5 курсі я готувалася до закінчення університету мені було не до зміни прізвища. У вересні 1999року нас розлучив суд(так захотів чоловік, хоч майна спільного не було і дітей також). У рішенні суду розлучалися двоє з однаковим прізвищем, хоча паспорт я не міняла і суддя у мене його не питав. На руках я маю рішення суду, але в ЗАГСі мені кажуть дай паспорт на прізвище чоловіка, а я ніколи не була на прізвищі чоловіка. Паспорт я загубила у 2007році і мені порадили в паспортному столі при заповненні анкети написати неодружена і так видали на моє дівоче прізвище паспорт. Але я хочу отримати якось свідоцтво про розлучення. Чи можна зараз взяти прізвище чоловіка, але на підставі чого?
Питання від: Світлана Дата створення: 13.09.2016 16:19
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 16.09.2016 14:08

Доброго дня!

 

На дату прийняття судом рішення про розірвання Вашого шлюбу була чинною Інструкція № 22/5 від 29.12.1984 «Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні», пунктами 75, 76, 77 якої було визначено, що реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них. Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану хоча б одним з подружжя. Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу.

 

Таким чином, якщо ніхто з вас не звертався до органів РАЦС із заявою про реєстрацію розірвання шлюбу, - він не є припиненим.

 

Водночас, якщо Ваш колишній чоловік подав таку заяву, то шлюб є припиненим з відповідної дати, проте актовий запис про це має бути доповнений відомостями про Вас, а Вам видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

 

Станом на сьогодні є чинними Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, глава 3 розділу ІІІ яких в редакції від 15.12.2015 визначає, що розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація розірвання шлюбу може проводитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності.

 

Державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду, постановленого до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», проводиться за письмовою заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду (додаток 10), яка подається подружжям або одним з них, по пред'явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.

 

Нажаль, вказані Правила не описують, як діяти в описаній Вами ситуації.

 

Разом з тим, пункт 13 глави 1 розділу ІІІ Правил роз’яснює, як має  діяти заявник за схожих обставин при державній реєстрації народження фізичної особи та її походження. Зокрема, зазначається, що якщо жінці під час державної реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище чоловіка, однак паспорт або паспортний документ на нове прізвище вона не обміняла, а в медичному свідоцтві про народження також зазначене дошлюбне прізвище матері, заявник в обов'язковому порядку повинен подати свідоцтво про шлюб.

 

З наведеного можна зробити висновок, що за змістом вказаних Правил свідоцтво про шлюб також має визнаватись достатнім підтвердженням того, що надане судове рішення про розірвання шлюбу стосується жінки паспорт якої пред'явлений до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

 

Так, у свідоцтві про шлюб наводиться, як дошлюбне прізвище, так і змінене.

 

Більше того, Правила не містять припису про те, що РАЦС має право відмовити Вам у видачі свідоцтва про шлюб з тих підстав, що прізвище в судовому рішенні про розірвання шлюбу не співпадає з прізвищем у паспорті.

 

Враховуючи зазначене, раджу Вам:

1. Звернути увагу РАЦСу на пункт 13 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні та просити застосувати його до Вашої ситуації по аналогії;

 

2. Звернути увагу РАЦСу на ст. 19 Конституції України відносно того, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, проте як в даному випадку Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні не містять припису про те, що РАЦС має право відмовити у видачі свідоцтва про шлюб з тих підстав, що прізвище в судовому рішенні про розірвання шлюбу не співпадає з прізвищем у паспорті.

 

3. В разі відмови РАЦСу видавати свідоцтво без надання паспорту з прізвищем чоловіка, - звернутись до Міністерства юстиції України з письмовим запитом для надання роз’яснення, як Вам та органу РАЦС діяти в цій ситуації (також можна подати скаргу на дії відповідних посадових осіб).


З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Доброго дня! Я працюю у школі учителем інформатики, фізики та математики (але в трудовій книзі офіційно прийнятий як учитель інформатики з неповним тижневим навантаженням). Інформатики маю 8 годин. Наказом директора школи в цьому році мені призначена доплата за завідування кабінетом інформатики у розмірі 10%. Після проведеної тарифікації сума доплати була встановлена у розмірі близько 111 грн. Скажіть, будь ласка, чи правомірно мені нарахували 10%, адже наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 № 102 встановлено, що працівникам загальноосвітніх навчальних закладів провадиться додаткова оплата у розмірі 10-13 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Посадовий оклад разом за всі години становить близько 2700 грн. А на скільки я розумію мені нарахували 10% лише від суми, яку я отримую за викладання предмету "Інформатика". Дуже вам дякую!
Питання від: Сергій Дата створення: 13.09.2016 16:01
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 18.09.2016 09:00

Доброго дня!

 

Я б Вам радив звернутись до керівника навчального закладу та відділу освіти із запитом щодо надання інформації про схему (розмір окладу, підвищень і т.д.), за якою здійснюється нарахування Вам заробітної плати, в тому числі доплати за завідування кабінетом інформатики, а вже за результатом наданої відповіді здійснити її аналіз на предмет законності.

 

Так, оплата праці педагогічних працівників проводиться, виходячи із встановлених ставок зарплати (посадових окладів), з урахуванням кваліфікаційної категорії, підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок, передбачених п. п. 24–45 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102.

 

Ставки заробітної плати і посадові оклади педагогічних працівників установлюються за наслідками атестації згідно з тарифними розрядами, визначеними наказом Міністерства освіти України № 557 від 26.09.2005.

 

Місячна зарплата визначається шляхом множення ставки заробітної плати на фактичне навантаження на тиждень і ділення цього добутку на встановлену норму годин на тиждень (п. 68 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти).

 

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» визначено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності – це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

 

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку, а також інші види педагогічної діяльності в такому співвідношенні до тарифної ставки:

класне керівництво - 20-25 відсотків;

перевірка зошитів - 10-20 відсотків;

завідування:

майстернями - 15-20 відсотків;

навчальними кабінетами - 10-15 відсотків;

навчально-дослідними ділянками - 10-15 відсотків.

 

Відповідно до Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 року № 601, кабінетом вважається класна кімната закладу зі створеним навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання та шкільним обладнанням.

 

Пунктом 48 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 964, передбачено, що завідуючих навчальними кабінетами, майстернями, навчально-дослідними ділянками призначає керівник загальноосвітнього навчального закладу.

 

Згідно з п. 41 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти визначено, що за завідування навчальними кабінетами, учителям, іншим працівникам загальноосвітніх навчальних закладів провадиться додаткова оплата у розмірі 10-13 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Конкретний розмір доплат встановлюється керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

 

Приклад розрахунку доплати за завідування, наведений Оленою Морєвою в статті: «Доплата за завідування кабінетом інформатики»:

 Учителю за наказом директора закладу встановлено доплату у розмірі 12 % ставки заробітної плати, яка відповідає 11-му кваліфікаційному розряду за ЄТС і становить 917 грн. (Наказ № 557). Доплата у цьому випадку дорівнюватиме: 917 грн. х 12 % = 110,04 грн.

 

З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Доброго дня! Після смерті батька відкрив спадкову справу в державного нотаріуса і почав процес переоформлення спадщини по заповіту. Була земельна ділянка без кадастрового номера, який я успішно зробив. Але, принесши всі необхідні документи до нотаріуса для переоформлення, а саме: - Витяг з ДЗК - Земельну оцінку - Довідку з сільради про відсутність заборони, нотаріус сказала, що необхідно також оригінал старого акту. Якщо акту нема, то треба робити через суд. Акту я знайти не зміг. Власне питання: що саме потрібно робити через суд і де юридично вказана така процедура в законодавстві? А також, для чого нотаріусу старий акт, якщо є новий витяг з кадастровим номером? Дякую за відповідь
Питання від: Анатолій Дата створення: 05.09.2016 09:16
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 06.09.2016 13:05

Доброго дня!

 

Ваш випадок – доволі поширене явище в нотаріальній практиці.

 

Справа в тому, що відповідно до п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку (випадок, коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право) та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

 

При цьому, відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України  визначено, що якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

 

В п. 6 Розділу 2 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009, також зазначається, що відносно спадкового майна, в тому числі майнових прав, мають бути подані документи, що підтверджують належність майна спадкодавцеві на праві власності, а також належність майнових прав на час відкриття спадщини; вартість спадкового майна. Якщо спадкоємець не має можливості подати документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз'яснює йому про можливість вирішення зазначеного питання у судовому порядку.

 

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» наголошено, що якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

 

Що стосується спадкування земельних ділянок у випадку втрати, пошкодження державного акта про право власності на земельну ділянку, слід відзначити, що раніше, відповідно до п. 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, передбачалась можливість видачі нового державного акту (на ім'я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) – спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребовування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій.

 

Проте, 15.10.2013 вказана Інструкція втратила чинність, а державні акти більше не видаються.

 

Таким чином, у Вашому випадку необхідно звертатись до суду за місцезнаходженням спірної земельної ділянки з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

 

Приклад в результаті ухваленого рішення - рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29.08.2016 у справі № 525/708/16-ц .


З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Добрий день. Поступила на 5 курс в ТНЕУ на магістратуру. Перед тим навчалась на тому ж факультеті 4 роки. Оприлюднили списки академічних груп і я зіткнулась з проблемою, що усі мої колишні одногрупники в одній групі, а я в іншій. Звернулась до декана з проханням перевестись. Відповіли: неможливо. Це справді так? Чим регламентується?
Питання від: Любов Дата створення: 01.09.2016 08:37
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 01.09.2016 10:03

Доброго дня!

 

На законодавчому рівні це питання не врегульовано.

 

Так, відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

 

Наказом № 245 від 15.07.1996 Міністерство освіти України затвердило Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, яке регулює, зокрема, питання:

- переведення студентів з одного вищого  закладу  освіти  до іншого;
- переведення студентів з одного напряму підготовки фахівців з вищою освітою на інший;
- переведення студентів з однієї спеціальності, за якою здійснюється підготовка молодших спеціалістів, на іншу в межах вищого закладу освіти;
- переведення студентів з однієї форми навчання на іншу в межах вищого закладу освіти.

Порядок розподілу студентів по академічним групам вказані нормативно-правові акти не регулюють.


На практиці розподіл здійснюється на підставі наказу про зарахування до ВУЗу та рішення деканату факультету.


При цьому, ні вказані Закон та Положення, ні Положення про організацію освітнього процесу в ТНЕУ та Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів у ТНЕУ, не містять заборони проводити переведення з однієї групи до іншої в межах однієї спеціальності та курсу.


Так, єдина заборона, це: переведення студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями - спеціаліст та магістр, з
однієї спеціальності на іншу (абз. 2 розділу "Загальні положення" Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти) та переведення на перший курс (п. 9 Положення).

В окремих ВУЗах внутрішніми документами прямо передбачено право студентів бути переведеним в іншу групу, як приклад: пункт 9.5.3. Тимчасового положення про організацію освітнього процесу в НТУУ "КПІ" визначає, що студенти можуть бути переведені з однієї академічної групи до іншої.


Я б Вам радив звернутись до ректора з письмовою заявою про переведення до іншої групи. На неї ректорат буде вимушений дати письмову відповідь. Можливо, під час її підготовки вони зрозуміють, що правових підстав Вам відмовити немає і задовольнять Ваше прохання.


З повагою, адвокат М. Пономарьов

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Чи можна отримати акдемвідпустку на стаціорнаній державній формі навчання, якщо дочка паралельно вступила до польського вузу?
Питання від: Ольга Дата створення: 09.08.2016 18:41
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 12.08.2016 14:32

Доброго дня!

 

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку. Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між вищими навчальними закладами.

 

Здобувачам вищої освіти, які реалізують право на академічну мобільність, протягом навчання, стажування чи здійснення наукової діяльності в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами гарантується збереження місця навчання та виплата стипендії відповідно до положення про порядок реалізації права на академічну мобільність. Такі особи не відраховуються із складу здобувачів вищої освіти.

 

Зазвичай у ВУЗах затверджують внутрішнє Положення про надання академічних відпусток, як приклад: "Тимчасове положення про надання академічних відпусток та повторного навчання в НТУУ "КПІ".

 

Тож, відносно порядку отримання академічної відпустки у ВУЗі Вашої дочки раджу звернутись до керівництва вишу.

 

Зазвичай, для отримання академічної відпустки у зв’язку з навчанням чи практикою за кордоном необхідно подати до ВУЗу:

- заяву на ім’я ректора;

- оригінал запрошення з іноземного університету;

- заяву батьків про згоду на навчання студента за кордоном (для неповнолітніх);

- інформацію про іноземний виш, необхiдну для прийняття рішення про надання академічної відпустки (офiцiйний сайт навчального закладу, адреса, контактні дані, напрямки підготовки);

- тощо.

 

Максимальна тривалість академічної відпустки встановлюється до одного року, проте, відповідно до Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти, затвердженого наказами Міністерства освіти України та Міністерства охорони здоров'я України № 191/153 від 06.06.1996, її можливо продовжити ще на один рік.

 

Окремо, раджу ознайомитись з Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579.

 

З повагою, адвокат М. Пономарьов

 

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
Вітаю. У мене такі обставини,я в розведеному стані 4тири роки по взаємній згоді дитна 8сьми років проживає з матірью з правом на перебування у мене. Цей питання відрегульоване в опікунській раді з зарвердженою постановою, так як у нас з колишньою були незгоди по відвідуванні мною дитини.Деякий час у нас були узгоджені відносно,відвідини дитини,за деякий час у мене є заборгованість аліментів але я непоспішаю повністю її виплочувати так як я небачу раціонального використання коштів на дитину. Дитина поміняла за час після розводу 4тири школи та немає постійного проживання,на даний час дитина находиться в колишньої тещі яка винаймає житло.У бувшої жінки зявився новий чоловік та народилася у них спільна дитина чоловік іноді полюбляє простягнути руки до дружини та вчиняти скандали по цій причині дитина знаходиться біля колишньої тещі. Чи є у мене шанси відсудити дитину хочаби на час поки необлаштуються з житлом та особистими відносинами у своїй новій родині колишня дружина?
Питання від: Роман Дата створення: 03.08.2016 11:31
Відповів: Ponomarov M. Дата відповіді: 08.08.2016 15:40

Доброго дня!

 

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

 

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов᾽язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

 

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

 

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір᾽ю.

 

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

 

Зокрема, одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).

 

При цьому, під сімейним вихованням розуміється взаємодія батьків з дітьми, яка ґрунтується на родинній близькості, любові, турботі, повазі і захищеності дитини, сприяє створенню сприятливих умов для задоволення потреб у повноцінному розвитку і саморозвитку особистості дитини. Характерною ознакою сімейного виховання виступає перш за все наявність природної теплоти, любові і сердечності в сімейному спілкуванні і відносинах, що служить могутнім фундаментом для морально-емоційного виховання дітей,  можливість зменшення негативного впливу несприятливого середовища для виховання дитини, його повноцінного розвитку і виховання.

 

З наведеного вбачається, що при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини в першу чергу повинні враховуватись інтереси самої дитини, при цьому слід брати до уваги, що дитина повинна мати не тільки право на належне харчування, житло, медичне обслуговування, отримання освіти, а й право на здорове зростання і розвиток, адже розвиток малолітньої дитини напряму залежить від умов її життя, і фактори, що негативно впливають на психологічний стан і здоров'я, повинні бути максимально виключені. 

 

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім᾽ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов᾽язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

 

Для того, щоб оцінити Ваші шанси щодо визначення в судовому порядку місця проживання дитини з Вами, як батьком, необхідно детально ознайомитись з усіма обставинами справи, що може бути здійснено лише при особистій консультації, а не в режимі "он-лайн".

 

З повагою, адвокат М. Пономарьов

 

Lawyer group "Artimmer"

Kiev, Bogdana Khmelnitskogo str. 45-b, of. 9

GSM: (098) 276-28-66

E-mail: office@artimmer.com

Web: www.artimmer.com

 

Вам допомогла ця інформація? Так Ні
powered by smfaq

ОСТАННІ НОВИНИ